воскресенье, 11 июня 2017 г.

Вовремя

На цьому тижні я відвідала дві крутезні літературні зустрічі. Перша була - з поетом Оксаною Науменко. Щиро, динамічно, надривно! Вона надихнула мене на зовсім нетиповий для мене вірш. Ось він:


Хорошо, что вовремя разошлись. А потом бы вдребезги, как стекло, Или пеплом по́ ветру ввысь да ввысь. Полюбить бы ровненько. Всем назло. Чтобы вместе завтраки по утрам, Кофейочек чёрненький да в постель… А не истеричный тарам-барам, Где внутри и извне холодна метель. Только ровно – это совсем не то. Нам же нужно чтобы все – эге-гей! Чтобы в омут по́ уши – и так раз сто! Подходи, касатик мой, не робей!