четверг, 28 декабря 2017 г.
суббота, 9 декабря 2017 г.
Перекотиполе
Котиться перекотиполе по світу
Немає ніде йому прихистку
Перекочується між сьогодні і завтра
Завертає у минуле
Розминаючись з майбутнім
Котиться перекотиполе сходом
Повідривало йому кінці
Змучене таке перекотиполе вернулось назад
На захід
Розтрощене, розчавлене, розхристане
Поцілував його вогонь
І теплом своїм став йому домом
Зробилось перекотиполе попелом
Повернулось на початок
|
среда, 6 декабря 2017 г.
«Як звідси і аж до Місяця»
«Як звідси і аж до Місяця» –
між нами така далечінь
І прірва тяжіє немислима, і звуки забулись давно
У небі птахи не кружляють вже,
незрима туга нависла там
Де мрії здіймалися увись…
там мряка і крижана пустота
«Як звідси і аж до Місяця» –
так довго триватиме подорож
Якщо я хоч раз наважуся піти за тобою в світи
Озера постануть по ступні мої, а гори лише по груди
І кроком своїм рішучим усе залишу позаду
«Як звідси і аж до Місяця» –
моя непохитна любов
І відчайдушна прихильність
до зелених яблук вічей
А пам'ять нависне над мороком і стане вона незліченною
Бо те, що у простір закинуто –
залишиться там назавжди
Подписаться на:
Комментарии (Atom)