Моя група вконтакті

вкладаю час в свою групу вконтакті. хочеться бути цікавою людям) 

http://vk.com/club13163341

моє дітище.. моя душа

Нарешті вийшла моя книга і нарешті я її презентувала перед рідними та друзями. Було дуже хвилююче, але ж так приємно чути відгуки і те, що хтось час від часу її читає...)

п.с. фото Оксани Карпевич

My birthday

Дехто забув мене сьогодні привітати... буває...

Моїм збіркам БУТИ!

Яка це важка і кропітка робота - створення власної збірки. Навіть двох - прози та поезії. Але я настроєна твердо та рішуче - ЇМ бути цією осінню. Хоча очі вже "вилазять", але я не зійду зі шляху. Побажайте мені удачі!)

P.s. хто хоче мати їх собі - говоріть наперед)))

хочуууу котикаааа

хочууу собі такого котикааааа!!!

Люблю тебе і пам'ятаю... Моя сестричка...

Радуга... луч солнца... Сашенька

Как  трудно мне вообще об этом думать и говорить кому-то. Я всячески стараюсь абстрагироваться. Но у меня мало что выходит. В минуты особой паники я пью успокоительное. Потому что боюсь сама не справиться. А ведь у меня тоже дети. Зачем им передавать мою тревогу и панику.

Моя младшая сестричка. Как были мы в юности  близки. И почему-то сейчас так далеки. Хотя ты всегда в моем сердце. Я очень часто о тебе думаю и переживаю нашу непонятную разлуку. 

Ты настолько светлый человек, что просто уму не постижимо, почему именно тебя задела эта беда. Ты светлый лучик солнца, ты разноцветная веселая Радуга.

Я прошу Бога и тебя - только живи! Выйди живой и здоровой из этой нелепой комы. Я прошу тебя. Мы так тебя все ждем!

Радуга

Ты – прыгающая по облакам семицветная радуга, которая сливается в белый, чистый и непорочный цвет, затмевающий всю вокруг темноту напрочь, не разрешая ей подступиться к тобою избранным… ты обволакиваешь своими разноцветными лентами, наполняя их существование и жизнь новыми искренними эмоциями – красный, оранжевый, желтый, зеленый, голубой, синий, фиолетовый… мне же непременно достался фиолетовый, ведь это цвет меланхолии и печали, так свойственных мне сейчас… детям твоим – конечно же красный – цвет твоего любящего материнского сердца… возвращайся уже наконец-то с небес, с тех манящих пушистых облаков… тут на земле труднее и не так просто. но тут тебя ждут твои близкие любящие тебя всем сердцем люди… люблю и я.

Очередной бред

детский сад. вот как бы я охарактеризовала эти строки. но какая кому разница. пусть буду я ребенком или малолеткой в свои почти 30 лет... если это меня отвлекает он тяжких дум и той трагедии, которая сейчас происходит... хоть чуть-чуть. то пусть будет так... разве меня вообще кто-то читает???((( правда, Тим?(

Ты знаешь, ревную я очень,

Когда вижу глупые строчки,

Которые пишешь не мне…

Я очень ревную втайне.

Ты знаешь, что мысли тревожат,

Когда ты онлайн со мной тоже.

Но тупо проводишь игнор…

Тогда и пишу такой вздор

(как этот). Прости, что пишу.

Ведь прямо я так не скажу,

Что очень меня зацепило

Твое существо. Ой как мило!

Писать это бред в пустоту.

Ведь только леею мечту,

Что все же напишешь мне строчки…

Взамен только точки… лишь точки…

Луна

Над нами абсолютно разные созвездия.

У каждого свое небо и звезды.

Но вот Луна у нас на двоих одна…

Когда мне плохо – я вою на Луну.

Когда тебе плохо (или хорошо) –

ты утопаешь в стакане…

По сути, мы двое тонем в бездне…

Иногда я так часто вою на Луну, что чувствую,

как на спине пробивается темно-серая шерсть

и зубы превращаются в клыки,

которыми я кусаю себя изнутри до крови…

Я превращаюсь в одинокую волчицу…

Мне так одиноко в этом людном мире.

Тебе так людно в своем одиночестве…

Надеюсь, когда-нибудь, на дне твоего стакана

отразится моя Луна

Очередное наваждение...

Муза зашла на чай... и резко ушла. Ну пока!

*   *   *

Ты меня позабыл, словно звезды забыли о людях.

Улетели во мглу, в необъятные дали вселенной.

Ты решил не писать, хоть с тебя пару строк не убудет.

Тебе проще тайком перечитывать блог непременно.

Я ищу тебя в людях – в их лицах и взглядах чужих,

В их ко мне отношеньи холодном и часто циничном.

Твоих глаз я бы зелень хотела увидеть хоть миг,

Но ты так далеко и противник речей романтичных…

(знаю, любишь свободу. Она тебе все же привычней…)

25.08.2015

23 липня. Вірші під червоною лампою

Я таки "рішилася" і пішла на цей захід - Вірші під червоною лампою. ІV ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН - 23 липня 2015 - у рамках фестивалю у Житомирі АрТерапія.

 Було хвилююче. Але потрібно себе переборювати і просувати свою творчість в маси. Як сказала наша місцева юна поетеса: "Житомир повинен знати своїх поетів". 

Хочеться жити!

Насправді бувають такі важкі ситуації в житті, що ти безоглядно думаєш, що все ж ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЖИТИ! Бути здоровою та щасливою заради себе та своїх дітей, заради нашого спільного блага. Хвала комусь там зверху, що боронить нас своєчасно від лиха.

«Чи є щось важливіше від життя?»

Спитала в Бога стиха в церкві я.

І відповів він спалахами свіч,

Що в Всесвіті це найбагатша річ,

Це найцінніше тисячі скарбів.

Задумайтесь про сутність оцих слів.

Бо поки не торкне Вас близько лихо,

Допоки не спіткнетесь на рівнині,

(по лезу ходите спокін віків й до нині…)

 Тоді і Ви спитаєте у Бога стиха… 

10.07.2015

Фарфалле ти моє фарфалле))

Я страшенно люблю таке поєднання - соєвий соус та мед. І крильця такі часто роблю, пальці потім облизую, давлячись слиною. А тут натрапила на рецепт пасти Фарфалле з куркою. Не сфоткала((( не встигла! З'їли смачнючу пасту!

Паста фарфалле с курицей

Ингредиенты:

Филе голени курицы – 500 г (я брала філе).
Макароны «Фафалле» — 350 г
Масло сливочное – 30 г
Масло оливковое – 30 г
Мед – 3 ст. л.
Соевый соус – 4 ст. л.
Соль – по вкусу и желанию
Сок лимона – 1-2 ст. л.

Приготовление:

1. Куриное филе вымыть и нарезать маленькими кусочками.
2. На разогретой сковороде растопить сливочное масло, добавить оливковое и обжарить кусочки филе в течение примерно 10 минут.
3. Влить в сковороду с мясом соевый соус. Затем добавить мед.
4. Хорошенько перемешать и тушить на слабом огне около 15-20 минут, пробуя на вкус. Добавить, если нужно соли, затем лимонный сок.
5. Пока готовится мясной соус, сварить фарфалле. Воду в кастрюле довести до кипения, посолить и бросить туда макароны. Варить примерно 10 минут, помешивая. Затем слить воду с макаронами на дуршлаг и дать стечь всей жидкости.
6. Готовые фарфалле добавить в сковороду с соусом. Если он сильно густой – добавить немного воды (где-то 50 мл). Тушить минуты 3.
7. Всё готово! Вкусную пасту подавать к столу в теплом виде.

Желаю вам приятного аппетита!

п.с. фото не моє! але вийшло аналогічно!

Мої пазюрці

Віднедавна не шкодую часу (і грошей звісно) на свій манікюр. Покриваю нігті міцним гель-лаком, аби вони не ламалися як зазвичай. Ось вони за останні 6 разів. 

 Це термолак. Якщо я мерзну, то нігті виступають індикатором і стають темно-темно-фіолетовими. При теплі - фіолетові.

  Це термолак. Якщо я мерзну, то нігті виступають індикатором і стають синіми. При теплі - світло-блакитні.

 На двох середніх пальцях дизайн називається - "колготки"

 А це гредієнт - від темнішого до світлішого, переходячи через тон.

 Ці просто ніжні і красиві.

А це останні - робила під свій новий костюм. Дизайн називається - "гусячі лапки". Дуже модний у цьому сезоні.

Кексо-мафіни

Одні з улюблених моїх кексів - сирно-яблочні! Нямка!

Простуда

Хотела бы я заболеть тобою, но ты никак на это не согласен...

Простуда

Увы, больна я не тобой. Простуда.
И голова болит, как с перепоя.
А вирус налетел из ниоткуда,
Увы, я так больна, но не тобою.

 Я так больна и голос онемел,
Охрип и кажется совсем чужим.
Меня проклятый вирус одолел,
Лимон хотя бы в чай мне положи.
 

___

 Увы, больна тобою безвозвратно.
Прикрытием является простуда.
И знал бы ты, как этому я рада,
Что чувства выплывают ниоткуда.

Фініта ля комедія)

Все, я дописала свою розповідь. Аж не віриться. Я виписала те, що сиділо у моєму серці. Тепер чекаю на мамине схвалення. Схвалення моєї коханої подружки я вже маю!))

Пишу прозу

Два дні пишу прозу... Мізки майже киплять. Все обдумую і зважую. Надіюся, все вийде.

Публікація

Вкотре переконуюся, що близька тобі людина - це не обов'язково рідня. У мене відбулася особисто для мене важлива подія - я зрушила трішки з мертвої точки і подала свої вірші до друку в Альманасі. Вчора мені прийшли мої 2 примірники. Замовляла спеціально 2, хоча безкоштовно лише один, можливо хтось (типу мами) захоче його мати собі. Але, як і очікувалося, і мама, і чоловік відреагували доволі стримано (якщо не сухо). В корте переконуюся, що моя творчість для них абсолютно нічого не важить. Це так прикро, що ну... 

Але все ж я втішена, коли читаю рядки у книзі, написані мною рядки. Адже вірю, що "написанное пером не вырубишь и топором!"

Чай і малина

А я п'ю чай... і малину... і багато. Прихворіла.

Сирники в духовці

Звичайний сирник, звичайний рецепт. Але корисний та ніжний! Адже запечений у духовці!!! 

няяяямка з вишневим топінгом!!!

За течією...

Думки в голові крутяться, ніби білка у колесі, повсякчас намагаються вистрибнути назовні. Так вплинув на мене один фільм. Не важливий його сюжет, важливо, що пройшов аж 21 рік із останньої зустрічі закоханих, а почуття у героїв збереглися. Лиш вдуматися – 21 рік! Нереально. І мені подумалося – пройшло вже 11 років, як я зробила нестерпно боляче одній чудовій людині. А собі… і собі теж. Але я зуміла пережити і придушити в собі почуття, які іноді спливають у снах та у спогадах. Він завжди буде у моєму серці, він надто рідна та близька мені людина…


Чому я тоді так вчинила? Чому покинула його на самому піку почуттів? Він той, хто завжди плив за течією. Я була його течією. Я була тою, що веде. В якийсь момент мені це набридло, адже мені було всього 18. А тепер. У нього по суті нічого не змінилося. Він все так само пливе за течією, за течією своєї дружини. Але я більш не веду. Я стала тою, кого ведуть. Я також пливу за течією – течією свого чоловіка. І це іноді так пригнічує. Я втратила стержень та іскру активності. Я стала заручницею буденності та сімейності. Я забула свої плани та мрії, поринула з головою у течію річки сімейного життя, втопивши свою особистість. Це не правильно. Я живу всупереч своєму внутрішньому. Коли я згадаю, хто я така?... Листок, що пливе за течією? Чи буйна широка ріка?...

Царский пшенник "Сгущенкин"

Смачно. Моїм домашнім він полюбився. Легко та просто робиться. Щоправда, я ні разу не додавала горіхів, так як в оригіналі. Можливо буде ще смачніше!

Ингредиенты:

Пшено -1 стакан

Сгущенка - 2/3 банки

Масло сливочное - 100 г +20 г для формы

Сметана - 100 г

Сахар - 20 г

Грецкие орехи - 8-10 шт. для обсыпки формы

Манка - 1 ст. л.

Приготовление:

1. Отварить пшенку до неполной готовности (воды добавить не 4, а 3 части). (я варю хвилин 20)

2. Добавить сгущенку и сливочное масло.

3. Форму обмазать маслом и присыпать манкой.

4. Переместить пшенную кашу в форму и выложить на нее орехи.

5. Выпекать 20-30 минут.

6. Достать, полить сметаной, присыпать сахаром в духовку еще на 15 минут до образования корочки.

7. Достать и дать остыть.

Жаль…

Корю себя за то, что первой нарушила общее (наше) молчание…
ведь твое молчание громогласнее любых слов.
И я уже не питаю иллюзий о твоей участи к моей судьбе…
ты просто был чертовски добр и снисходителен,
поэтому проявлял интерес.
Но он был слишком поверхностным.
Теперь я понимаю это. Твое равнодушие расставило все точки над ё.
 

Немного жалею, что вновь открыла душу постороннему человеку.
И где-то от этого покалывает внутри.
Но я просто не умею по-другому…
 

Или все, или ничего.
 

Как часто в моей жизни всплывали эти строки
и решали многое на нитке судьбы.
А она все крутиться и крутиться в бережных руках Клото.
Надеюсь, еще долго будет так же крутиться
и вытесывать причудливые фигуры в моей жизни…
 

А ты… так и остался таинственным странником
чужих берегов,
который мог бы быть мне так близок.
Но не разрешил этого.
 

Жаль…
 

Клото  -  в греческой мифологии "пряха"; старшая из сестер мойр, богинь судьбы.  

І цю ми пісню дуже любимо - Green Day (Wake Me Up When September Ends)

Ще одна улюблена пісня - Radioactive

Якось ми гуляли з дітьми вулицями нашого міста. На розі однієї з вулиць на червоний сигнал світлофора зупинилася крута тачіла, з салону якої почала лунати пісня, яку ми добре з доцею знаємо. Ми зупинилися і насолоджувалися, махаючи головою в такт. А потім запалився "зелений", і машина поїхала, а ми продовжували мугикати мелодію і в потрібному місці заспівали: "Ооооо, ооооо, редіоектів, редіоектів..." :))

Затишшя

Сумно мені від усіх цих подій навколо... Від багатьох полонених наших бійців, в тому числі одного мого знайомого... Від раптової смерті Кузьми, групу якого я любила з самого дитинства... Просто не хочеться нічого писати...

Просто мовчати...

Хочу собі котика... ласкавого і доброго)

Все виношую цю ідею та бажання - влітку купити котика собі і дітям. Хочу гарненького, милого і обов'язково доброго. А ім'я я його придумала нещодавно. Ну подобається мені воно з недавніх пір... І буде майже як у мультику)

Тім 

Витягую тебе із панцира кожного дня. А сама ховаюся в нього скоріше – чимдуж. І на стелі вишкрябую літери – твоє ім'я. Знаєш, я так хотіла б назвати котика дуже… Я би спала з ним та обіймала б його тепло, І заглядала б із ніжністю у його очиська. Ти так чомусь далеко від мене і так вже давно, А у цих зелених очиськах – здається, близько. Він би щоранку втікав, але так ненадовго… І повертався б у наш з ним спільний душевний дім… ___ Ти знову сховався у панцир… Надіюсь, не довго? Я так хочу назвати котика твоїм ім'ям – Тім.

Крутезний торт на День Тетяни

Без перебільшень один з найкращих моїх тортів! З'їла половину торта сама!)) Каюсь. Але божественно смачно!

Шоколадний торт з заварним кремом

Інгредієнти:

Корж:

Білки - 7 шт

Жовтки - 2 шт.

Цукор - 1 стакан

Розпушувач (я взяла приблизно 1,5 - 2 ч.л.)

Борошно - 4-5 ст.л.

Какао - 3-4 ст.л.

Крем:

Жовтки - 5 шт.

Цукор - 1 стакан

Крохмаль 2 ст.л або борошно 1-2 ст.л.

Молоко - 1 стакан

Ванілін

Вершкове масло 150 г.

Пропитка будь-яка. Я взяла вишневий сироп, розбавлений водою, але досить солодкий. А потім згадала, що в нас ще з літа під сходами стоїть вишневий лікер. Можна було б і його. Наступний раз так і зроблю.

Приготування:

Бісквіт. Білки збити не в надто тугу піну, додати цукор і трохи збити ще. По одному додати жовтки. Окремо змішати борошно, какао та розпушувач. Обов'язково просіяти через сито, бо какао часто береться комочками. Додати до яєчної суміші. Вилити в смажену олією форму та випікати приблизно 20-30 хвилин при температурі 200-220 С.

Крем. Жовтки збити з цукром, додати крохмаль (я борошно) та ванілін, а потім молоко. Поставити на повільний вогонь (і слідкувати!), помішуючи, довести до густоти. Додати масло та перемішати. Охолодити. 

Бісквіт розрізати на дві частини. Перший корж пропитати варенням чи яким-небудь сиропом. Змазати частиною крему. Накрити другим коржем, змазати кремом та поставити в холодильник на ніч. Можна приготувати глазур на покрити нею торт. 

  Можна приготувати глазур та покрити нею торт.

Глазур я зробила зарідку. Ну такий рецепт знайшла. І трохи переборщила з нею. Просто не хотіла лишати і викидати))

Видно навіть на фото, який він соковитий!)) Няяяяяяям.

Моя смачнюча печеня в горшечках

3 роки з цими переїздами на різні місця проживання ми не могли знайти свої горшечки. А ми так любимо цю печеню! І от нарешті вони "намалювалися". На вчорашній привід День мого Ангела я приготувала цю смакоту, ну звичайно не лише цю. Що сама для себе захотіла, те і приготувала ;)

Інгредієнти: 400 г. свинини, 1-2 головки ріпчастої цибулі, 1,2 кг картоплі, 100 г. твердого сиру, 100 г. вершкового масла, сіль, перець.

Соус: 4 ст. ложки сметани, 4 ст. ложки майонеза, 1 ст. ложка молока (я даю значно більше), зелень петрушки (не обов'язково).

Приготування: Свинину нарізати шматочками, посолити, поперчити, змішати з порізаною цибулею та 50 г. розтопленого масла. 

Потім додати картоплю, порізану соломкою, все перемішати. Покласти зверху декілька слайсів картоплі, додати нарізане на маленькі шматки масло, що залишилося. Присипати натертим сиром. Зверху полити нагрітим соусом. 

Готувати у розігрітій до 220-240 градусів духовці хвилин 30-40. Подавати з соліннями. 

п.с. хтось уже встиг надгризти, поки я не сфотографувала))

Zaz - Je veux

Я балдію від манери її виконання, від її прокуреного голоcу... Така паризька атмосфера одразу тебе обволікає... Мрію побувати в Парижі... 

James Blunt - Goodbye My Lover

Дуже давно мені подобається ця пісня... Просто до мурашок по тілу і сльоз в очах... Так чуйно та щиро він її співає... І лише сьогодні я випадково дізналася, що рядки цієї пісні він присвятив своїй дівчині, яка загинула у автокатастрофі... Сумно невимовно...

Ліниві вареники

Якось один раз куштувала. І дуже сподобалося. І от нарешті зробила сама. Смакота!

Інгредієнти:

сир – 500 г

яйце – 2 шт.

борошно – 4 ст. ложки (можливо більше)

цукор – 2 ст. ложки (за бажанням)

масло вершкове – 50 г (за бажанням)

манна крупа – 1 ст. ложка (за бажанням)

Такий зараз стан...

Мій коханий Львів - друге дихання!..

Як часто ми з моєю муркою згадуємо про Львів. Страшно подумати, ми вже більше 4 років любимося з тобою, Настю!)) А бачились всього двічі - у Львові. Тому це місто таке магічне та важливе для нас. Наші ночі розмов, ночі утрьох... Блукання по Личаківському... вірші та кава... дощ і спека... Все було. А ще більше буде!!!

сходини в будинку, де ми знімали квартиру...

якби не плакати та вивіска, фото ніби з минулого...

наші круті хлопці))

моє улюблене місце з Драконом на даху)

Шевченківський гай

гарний портрет... Че казав, що я вмію його знімати...

Ксю наша кохана - найкращий гід!

моя кохана мурка відпочиває на верхівці Ратуші...

поетичний ліхтар у місці, де готують найкращу каву.

бувай! до нових зустрічей, чудовий наш ЛЬВІВ!!!


п.с. фото усі мої))

Перша наша здибанка у Львові...

Перші враження та перша любов... Дощ, мряка... Але у цьому весь Львів... Все одно теплий та рідний...

мої гарнюні))

чудова моя люба Марі

душевна Галинка

проникливі очі нашої Ксюні

Андрюха)

ми, купа віршів, кава, цигарки... емоції, близькість...

сходини до квартири...

позитив в зовсім не позитивному місці)

остання лише НАША ніч)

п.с. фото усі мої))

Лимонний пиріг - страва на любителя

Цей пиріг полюбиться тим, хто не байдужий до лимонів. Але одне зауваження від мене - спершу треба спробувати шкірку, та й сам лимон, чи не гірчить. Я цього не зробила. Тому начинка вийшла у мене злегка гіркувата. Але все одно він мені сподобався. Смачне тісто, кислувата начинка - цікаве поєднання!

Лимонный пирог

Ингредиенты:
Сметана - 250 г
Сливочное масло - 110 г
Сода - 1/2 чайной ложки
Мука - 2 стакана
Лимон/апельсин - 1,5 шт
Сахар - 1 стакан
Желток - 1 шт
Сахарная пудра.

Сметану смешайте с содой. В сметану добавьте растопленное масло,перемешайте до однородной массы. Постепенно начните добавлять муку небольшими порциями. Всыпав 1,5 стакана проверьте:если тесто прилипает к рукам,всыпьте остальную половину стакана. Иначе-не обязательно.Замесите тесто и разделите его на 2 равных части. Апельсины/лимоны нарежьте на небольшие дольки (с коркой) и взбейте в блендере. Смолотый лимон смешайте с 1 стаканом сахара. Духовку нагрейте до 180 градусов. Половину теста выложите в качестве основы. Тесто распределите по всей поверхности формы, сделав небольшие бортики.

п.с. я зробила трохи малі бортики. і форму мабуть взяла завелику. трохи було не зручно.

Выложите начинку и равномерно размажьте ее по всей основе.

Разомните вторую часть теста руками и закройте ею начинку. Для золотистой корочки смажьте пирог взбитым желтком.

Попротыкайте пирог вилкой. Выпекайте около 30 минут.Затем остудите и выложите пирог из формы и присыпьте сахарной пудрой.