Ось і
минула Різдвяна ніч… Проста ніч, і
зовсім не казкова для мене. Тому що вже багато років я не відчуваю казки у цю
ніч і у ці дні. Бо немає моєї коханої бабусі на світі. Кожне Різдво ми завше
їздили до неї у гості. Неодмінно святкували спочатку Святвечір з пісними
стравами правильної кількості. Серед них завжди були наші улюблені вареники – з
сиром, з маком, з картоплею та з капустою. Смачнюча юшка з печі! Ні у кого
такої юшки нема і не буде! Останнє Різдво було у нас в нашому селі Глибочок
Житомирського району 11 років тому. Потому бабусі не стало. Рівно за тиждень до
мого весілля. Але вона залишила після себе подарунок (відчувала, що не дотягне,
і дала вказівку купити мені на весілля подарунок), купу спогадів та щем у серці. Я
сумую за нею більш за все на світі. З Різдвом Христовим, - говорили ми. З вами
здоровими, - відповідала нам бабуся.
останнє фото бабусі за життя... і мої заплакані очі... ми знали вже, що її скоро не стане. і намагалися не показувати. але вона відчувала це теж.
Комментариев нет:
Отправить комментарий