Новий вірш.. сумні емоції...

Було б… 

Прирікаю себе повсякчас на смуток і тугу.

Не можу сказати важливого близькому й другу.

Замикаю своє передсердя. Стороннім там зась!

Була би удома самбука. Таки б напилась! 

Важливе вирішую похапцем… без медитацій.

Давно не чекаю від рідних (несправжніх) овацій.

Щось пишу, печу, вишиваю… даремно й дарма.

Натхнення та іскри у діях давно вже нема. 

Сумую за чимсь нездійсненним, чужими дощами.

Не бачу підтримки ба навіть у рідної мами.

Кохаю свої недолугі думки та фантазії.

Й чекаю на вдалу чи може разючу оказію… 

Багато пишу… а як мало в словах цих є смислу.

Людина розумна. Що зробиш? Віршами я мислю.

_________ 

Як хочеться просто любові й потрібною стати!

Я серце відкрию… Було б перед ким відкривати… 

20.01.2015